Піп & People с Александром Дедюхиным 15 февраля

Слава Ісусу Христу, парафіяни. Це «Піп і піпл», і я її ведучий, протоієрей Олександр Дедюхін з Полтави. Сьогодні православна церква святкує дуже велике свято – Стрітення Господнє, Стрітення Господа нашого Ісуса Христа.
«Стрітення» — що означає це слово? Це слово означає зустріч. І ця подія «стрітення» переносить нас до Єрусалимського храму та пригадує ту хвилину, коли Пречиста Діва Марія разом зі святим Йосифом принесли немовля Ісуса, якому було 40 днів, щоб виконати те, що велів закон. А закон Мойсея в такому випадку наказував, щоби 40-го дня по народженню хлопця (а 80-го після народження дівчинки) кожна мати мала принести до храму жертву, жертву всепалення. Якщо родина була багата, то приносили ягня, а якщо бідна – то пару голубів або горлиць. Родина Ісуса принесла пару голубів – тобто ми можемо звідси заключити, що вони жили небагато. І родина дякувала Богові, так велів закон. Звичайно, при цьому виконувались певні церковні обряди, молитви, благання, подяка, благословення і побажання. Треба, безумовно, зауважити, що ні Христос, ні Пречиста Діва не були зобов’язані до виконання цих обрядів. Чому? Тому що Ісус Христос, як Син Божий, не мав потреби іти до храму , щоб там його освячували. Але ми знаємо, що Господь виконує всяку правду, тобто Він виконує закон. І ставши людиною, щоб викупити тих, що були під законом, Христос сам підкорявся в усьому законам. Христос мусив бути обрізаним на 8-й день, як ми знаємо. І так само мусив 40-го дня бути в церкві поставлений перед Господом. І починаючи з 12 років життя він ходив в Єрусалим до храму на всі великі свята, хоч жив у далекому Назареті.
Ісус Христос мусив прийняти хрещення від Іоанна , мусив шанувати суботу, святкувати Паску, всі інші свята, і всі обрядові обмивання, і т.ін. Ісус Христос все це виконав, бо він сам пізніше сказав – «Я не прийшов зламати закон чи пророків , а прийшов їх доповнити.
І в цей день, коли принесли Ісуса Христа до храму Єрусалимського, відбулася знаменна зустріч маленького Христа з праведним Симеоном. Той пам’ятний день описує нам докладно святий євангеліст Лука.
«Був в Єрусалимі чоловік на імя Симеон. Чоловік той був праведний і побожний, очікував втіхи Ізраїля і Дух Святий був на ньому. Йому було відкрито Святим Духом, що він не побачить смерті перш, ніж побачить Христа Господа. Він прийшов, ведений Духом Святим в храм. І як Йосиф і Марія вносили дитя Ісуса, щоб учинить над ним за законним звичаєм, він взяв його на руки, благословив Бога і промовив; Нині відпускаєш раба Твого, Владика, за словом Твоїм в мирі. Бо побачили очі мої спасіння Твоє, що приготував перед лицем усіх людей. Світло на просвіту народів і славу людей Твоїх Ізраїля»
Тим самим відбувається зустріч Старого Завіту в образі Симеона і Нового Завіту в образі Ісуса Христа. І після цієї зустрічі ми знаємо, що Господь дарував Симеону спокійну смерть, а Ісус Христос, як ми теж знаємо з Євангеліє, возростав духом, будучи шанований у людей і у Бога.
Симеон благословив і Пресвяту Богородицю. Він сказав, що «ось цей поставлений для падіння і підняття багатьох в Ізраїлі. Він буде знаком протиріччя, та і тобі самій меч прошие душу, щоб відкрилося думки багатьох сердець». Тобто це – пророцтво Симеона, якраз про те, що мати Ісуса Христа, Пресвята Богородиця, вона буде бачити Його смерть і буде страждати. Але Його смерть стане для багатьох на підняття і на спасіння всіх нас.
Подія принесення Ісуса Христа до святого Божого храму Божою Матір’ю нагадує нам обряд християнського введення, або воцерковлєнія, коли наші християнські матері приносять своїх новонароджених дітей до церкви, де відбувається церковне благословення матері і дитини. Мати з дитиною входять до церкви, священик проводить їх до аналою, молиться над ними, благословляє, також хлопчиків водить у вівтар, дівчаток підносить до царських врат… І таким чином введенням свята церква виявляє пошану жінці, яка в чесному християнському подружжі народила нову Божу дитину.
Також зі святом стрітення пов’язаний інший звичай у нас, це – благословення свічок. Цей обряд нагадує нам, що Ісус Христос – світло від світла. В день принесення в Єрусалимський храм в перший раз об’явив себе як світло на одкровення народів. І нас цей обряд вчить, що все своє життя треба вірно слідувати за Ісусом Христом, який своїм прикладом і наукою освітлює дорогу нашого життя . тому ми не зійдемо з дороги на якісь там манівці , на обочину, а просто і впевнено ітимемо дорогою спасіння. Побожні православні християни мають звичай берегти освячені на Стрітення свічки по своїх домах і засвічувати їх в різних потребах з вірою. Головне з вірою. Тому що, якщо ми без віри світимо свічки – це просто так, свічка як свічка. І ми засвічуємо їх з вірою і надією, що Бог дасть бажане добро і вбереже від нещастя. Дай же, Боже, і нам, коли прийде Господь судити живих і мертвих, вийти Йому на стрітення, вийти назустріч і царствувати з ним в безкінечні віки віків. Амінь.
Ще раз вітаю всіх з цим святом, дякую за увагу. З вами був протоієрей Олександр Дедюхін. Спаси вас, Господи.