Піп & People с Александром Дедюхиным 23 августа

Слава Ісусу Христу! Це Піп & People на Блогер.ФМ. Передача, після невеличкої перерви до вас повертається. Повертаюсь і я, її ведучий протоієрей Олександр Дедюхін. Якщо вам ця передача не подобається, все обурення можете писати мені на фейсбук, в лічку, в коменти. Я обов’язково відповім. Мені було б цікаво, чим не подобається сам передача. Так от. Але поки такої інформації немає, ми її продовжуємо вести.

І сьогодні поговоримо про те, про що говорить вся Україна, включаючи тролей, вату і всіх інших, і, безумовно, дуже гарних, пересічних, свідомих громадян України – про томас. Томас про автокефалію для Української церкви. Як вже неодноразово відмічалось, томас про автокефалію – це документ. Документ, який показує незалежність нашої церкви. Томас про автокефалію подібний до паспорта. От як в мене є паспорт, але сам паспорт мені як такий не потрібний. У паспорті яка інформація? Написано як мене звати, де я проживаю, коли я народився, скільки в мене дітей та інша інформація, яку я знаю і так. Але паспорт потрібен, там не знаю, вахтьорам, чиновникам, якимось іншим людям абсолютно. Так от церква незалежна, Українська вже існує, безумовно. Помісна. Але до цього часу вона не має документу. І розмова за цей документ йде вже близько тисячі років, з часів князя Ярослава Мудрого. Активізувались розмови про автокефалію Української церкви на початку 20 століття, в період Української визвольної боротьби. І кожен раз, коли підіймалися ці розмови, вони затихали чому? Не тому що там хтось давав чи не давав, а тому що держава Україна переставала існувати як переставала існувати Українська церква. Тому зараз, коли існує Українська держава, і ці розмови продовжується, наше суспільство, наше церковне суспільство, в першу чергу, доросло до того, що ми готові визнати самих себе. До речі, я хочу нагадати слова патріарха Мстислава, першого українського патріарха, який сказав, що «нам не треба чекати, поки світ нас визнає, нам треба самих себе визнати». І от зараз ми дійшли до цієї критичної точки, коли ми самі себе визнаємо. І тоді томас про автокефалію стає із категорії «щось таке неймовірне» в те, «що ось-ось ми отримаємо». Що стосується дати отримання томасу. Я думаю, що це відбудеться до кінця цього року, 2018 року. Історичний рік для Української православної церкви і для України. Зараз повним ходом йде процедура надання томаса. Канонічна процедура надання томаса. Тобто Вселенський Патріархат посилав делегації по всіх православних церквах (15 їх на сьогодні існує), з повідомленням про те, що Вселенський Патріархат має надати автокефалію Українській церкві.

Тепер, можливо, трошечки про те, що таке, власне, автокефалія? Бо всі про неї говорять, але дуже мало хто пояснює. У перекладі з грецької «авто» — сам, та «кефало» — голова. Це ніщо інше, як сам собі голова. Тобто автокефальна церква – це самостійна, ні від кого незалежна церква, яка сама розпоряджається своїми справами, сама обирає предстоятеля, голову церкви, і при цьому визнається й іншими церквами. «А нащо вона мені?», — спитає пересічний громадянин. Багато хто спитає, скаже: «У нас же церква відділена від держави». Давайте розбиратися для чого. Відповідно за соборними правилами православної церкви, кожна незалежна держава має право на власну незалежну церкву. Це, як показує історія, зміцнює духовну єдність країни, і захищає від ворожих впливів ззовні. І з цим фактором доводиться рахуватися, будь ви хоч тричі атеїст. Тому що релігія безпосередньо впливає і на державність, і взагалі на ідеологію в державі. І поки цей духовний важіль знаходиться в руках Кремля, на якому висять там і Путін, і Гундяєв, і інші ідеологи «русского мира», учепившись в нього зубами та іншими органами, то ніякої самостійності та повної незалежності не бачити нашій країні. Не церкві, а країні. І, безумовно, якщо ми говоримо про ті сили, які опираються автокефалії Української церкви – це, якраз, московська патріархія, всі сили, всі темні сили, всі сили Мордора. Зараз УПЦ Московського патріархату є невід’ємною частиною Російської православної церкви. Але вони не мають навіть статусу автономії. Рішення Російської православної церкви є обов’язковими для Української православної церкви Московського патріархату. Тобто фактично УПЦ Московського патріархату підпорядковується патріарху Московському Кирилу, своєму Господину і Отцю, який, як ми знаємо, живе в Російській Федерації і підтримує агресію проти України. Безумовно, Українська православна церква Московського патріархату, таким чином, ніяк не може дати ні оцінку агресії Росії прости України, ні взагалі займати адекватну державницьку позицію. Тому автокефалія нам потрібна. Тепер як я вже казав сьогодні про те, що процедура надання автокефалії продовжується, і автокефалію проголошує виключно Вселенський патріарх. Це його функція, це його прерогатива. І, як вже я сказав, про те, що делегації проїхали по всіх автокефальних, незалежних церквах від Вселенського патріарху. Зараз що має відбутися? В перших числах вересня цього року має відбутися Собор Вселенського Патріархату, де будуть єпископи. І томас про автокефалію вже написаний. За нього треба проголосувати, його треба опублікувати для того, щоб він мав силу. Потім цей томас буде привезений в Україну, і тут ми уже його зі свого боку будемо приймати. Буде створена Єдина Помісна православна церква. І будемо радіти тому, що те, про що говорили тисячу років, буде прийнято на наших очах.
Хай Боже благословення прибуває на всіх вас. Спаси вас Господи. Це був Піп & People і я її ведучий протоієрей Олександр Дедюхін. Спаси вас Господи, парафіяни.