Піп & People с Александром Дедюхиным 28 декабря

Слава Ісусу Христу, парафіяни. Це «Піп і піпл», і я її ведучий протоієрей Олександр Дедюхін з Полтави. В першу чергу мені безумовно хочеться всіх привітати з учорашньою важливою подією – коли повернулися наші полонені. Не всі, безумовно. Ми молимося і за інших. І, до речі, хочу звернути вашу увагу, як ті люди, які повернулись дякували Богу, дякували тим, хто за них молився. Бо саме віра , саме молитва багатьом — я не кажу , що всім, але багатьом — допомогла витримати ці страшні для декого роки у полоні, серед катувань. Але Господь вашими молитвами, навіть ті, хто не може нічим допомогти допомогти цим людям, крім молитви. Але цими молитвами люди трималися. Тому продовжуємо молитися – за перемогу, за, те щоб всі наші бранці повернулися додому, до своїх родин.

І ось в ці різдвяні дні , ми весь час таки повертаємось до теми Різдва , тому наша сьогоднішня передача вона теж буде певною бесідою про Різдво Господа нашого Ісуса Христа. Безумовно, Різдво Ісуса Христа, його непорочне зачаття, народження – це догмат. Догмат віри. Але догмати віри – це не її окови, як деякі люди собі уявляють. Догмати – це така теорія побудови віршованою мовою, можна з цим порівняти. Без хореїв, п’ятистопних ямбів та всіх інших амфібрахіїв ніякої гарної поеми чи пісні в нас не вийде. Не зможе душа розправити крила та майнути за обрії, обернутися навколо веселки та впасти каменем на дно моря та вибухнути квіткою. Але не догмати первинні, а довіра Богу . Так само – не гекзаметр народжує поет, а передає відчуття свої за допомогою віршованих розмірів. Спочатку завжди буває диво. А вже потім наше критичне мислення , яким нас обдарував Господь, вкладає це диво у форму, через яку ми можемо цим дивом поділитися з іншими. В Різдві Ісуса Христа ми бачимо велике диво. Безпомічне немовля і Бог, який створив Всесвіт — це, виявляється ,одна і та сама особа! Парадокс – коли Бог народжується в печері, яка знаходиться під землею, призводить до того, що все у свідомості нашій має перевернутися. Бог має бути на небі, а він приходить у світ під землею. Небо стає нижче землі, виявляється, що воно під нашими ногами. В день розп’яття Ісус ще поглиблює цей парадокс: там небо не просто буде нижче нас, там небо настане посеред пекла. Поєднання несумісного, вічні антиномії християнства докорінно змінюють нашу природу і психологію. Реальність християнина вона набагато ширше видимості світу, як супермаркету. Християнин знає, що є різдвяний розпродаж, але він також набагато впевненіший у тому, що в печері народився Той, Хто на свій власний День народження дарує нас казкові подарунки і самого Себе. В день Різдва римуються всемогутність та безпомічність, божество і дитинство, світ вивертається і перевертається. Безкінечно малі речі стають безкінечно цінними. І новий малий Всесвіт стає значно більшим, ніж він був раніше, новас мікрокосма стає не менш значимим ніж макрокосма. Різдво – це виклик, революція, переворот, який став можливим через смирення Вседержителя. Бог відкриває для нас тисячі вікон та дверей. Свідомість «супермаркета» відкриває нам багато проходів до однакових касових апаратів.

Ну і ще одне. Ось ця нестиковка в календарях, коли ми живемо за одним, а святкуємо за іншим, вона якраз чудово передає психологію християнина. Нам абсолютно неважливо, що робить більшість і чи є вона взагалі більшістю. Наприклад, ця більшість постійно нам вказує, що Константинополь святкує Різдво за григоріанським календарем, або «новоюліанським» його ще називають, але постійно забуває, що Константинополя давно вже нема – є Стамбул. А православних в цьому «Константинополі» лише трохи більше, ніж приходило парафіян в наш храм в день Святого Миколая.
Світ – це диво, поема. І в ній Різдво може відбуватись і після Нового року, а небо народжуватись в печері. А календарі – це всього-на-всього календарі. Не буду казати за всіх, але для мене особисто святкування Різдва за юліанським календарем – це ще один прояв нашої Небесної Поезії. І дуже важливо нам розуміти, що в усьому світі кожного дня хто-небудь приходить до усвідомлення того, що Спаситель народився в місті Давидова, значить Різдво відбувається кожен день в чиємусь серці.

Хай Боже благословення прибуває на всіх вас, хай ця Різдвяна зірка, яка сходить над Віфлеємом, світить вам. Дякую вам за увагу.