Піп & People с Александром Дедюхиным 7 марта

Слава Ісусу Христу, парафіяне, це «Піп & People» і я ведучий цієї передачі протоієрей Олександр Дєдюхін. Ми наближаємось до великого посту, вже майже закінчується сирна седмиця і теперт всеого кілька днів лишилось до початку великого посту. Вже субота цього тижня, сирного тижня, присвячена пам’яті всіх мужів і жон, що подвигом посту просвятилися, спаслися. Святі, що їх приклад ми маємо наслідувати, навчають нас нелегкого шляху. Нелегкого мистецтва посту і покаяння. Ми не самотні, розпочинаючи подвиг посту. Ми маємо помічників і взірців, шануємо їх приклад.

«Святі отці, ви навчили нас правдивого путі, благословенні ви, що працювали для Христа».

Нарешті настає останній день, що його називають прощеною неділею. Однак, ми не повинні забувати його другу літургійну назву – вигнання Адама з раю. Ця назва властиво підводить підсумок усьому приготуванню до посту. Тепер ми знаємо, що людина була створена для життя в раю, для того щоб пізнати Бога і спілкуватися із ним. Гріх позбавав її цього блаженного життя. І існування людини на землі зробилося вигнанням. Христос, спаситель світла, вдічиняє двері раю кожному, хто йде за ним. І церква, показуючи нам красу його царства, перетворює наше життя у прощу до небесної вітчизни. Отже на початку посту ми уподіблюємося до Адама. Вигнаний був Адам із раю через споживу забороненого. Тому і ридав, сидячи напроти нього, стогнав і жалібним голосом промовляв: «О! Як постраждав я окаяний! Єдину заповідь Господа порушив. І позбувся всіх благ! Раю найсвятіший, що насадженний був і через Еву зачинений, моли отця свого і мого сотворителя, щоб сподобатись мені, втішитись твоїми квітами, бо ж спаситель говорив «не хочу, щоб творіння моє загинуло, але хочу щоб воно спаслося і до пізнання істини прийшло, бо хто приходить до мене, я того не вижену геть».

Піст визволяє нас від поневолення гріхом. Від полону цього світу. Однак, в Євангелівському читанні останньої неділі йдеться про умови цього визволення. Перша умова — це піст. Відмовитись від вимог нашої зіпсутої природи. Зробити зусилля для вивельнення духу від диктату плоті. Для того, щоб піст наш був справжнім, він не повинен бути показним і ліцемірним. Відтак мусимо пам’ятати – щоб ми посту свого не виявляли людям.

І друга умова посту – це прощення. Бо якщо простите людям гріхі, то простить і вам ваш Отець Небесний. Так говорить нам Святе письмо. Перемога гріху є головная ознака його панування у світі. Це сварки, незгоди, відчуження, ненависть. Тому перший пролом у фортеці гріха, це прощення. Повернення до єдності, згоди і любові.

«Всепрощення мне і мого бога сіяє між мною і моїм ворогом, коли я йому прощу». Простити це означає відкинути всі порахунки і розрахунки, віддавши їх Христу. Прощення це справжнє вторгнення царствія небесне в грішний і спокривленний світ.

Піст по-справжньому починається на службі вечінрій цієї неділі. І ніщо краще за цю вечірнію не показує нам настрою великого посту православної церкви, не вводить вас до нього ніщо краще. Служба починається урочисто, як святкова. Священослужителі в світлих святкових облаченнях, на Господа взивають, сповіщають про настання посту. А з ним і наближення великодня. Радісно почнемо час посту. Настановши себе на подвиги духовні. Очистьмо душу, очистьмо тіло. Стримаємося, як у їжі, так і від усяких пристрастей.  Задовольняємо дух добрими ділами. Приможуючи їх з любовью, щоб сподобатись нам усім бачити всі страсті Христові. І святу Пасху в духовній радості. Далі за чином служби іде вхід і спів «Світе тихий», після чого священик, що править службу, стає на нагорне місто за престолом. І проголошує вечірній прокимен, що завжди сповіщає кінець одного і початок іншого дня. І за цією вечірньою прощенної неділі, великий прокимен проголошує початок посту.

«Не відверни лиця свого від раба, бо я скорблю. Скоро почуй мене, зглянься на душу мою і спаси їі»

От надзвичайна мелодія цього вірша, цього волання душі, що зненацька наповнює церкву. І ви збагнете вихідний пункт посту, таємничу суміш розлуки і надії, пітьми і світла. Все приготування завершенно. Я стою перед Богом, перед славою і красою його царства. І я свідомий свого приналежності до цього царства. Розумію, що в мене немає іншого дому, іншої радості, іншої мети. Я усвідомлюю також, що мене вигнано із цього цартсва у пітьму і смуток гріха. Я скорблю. В решті решт я тільки увсідомлюю, що тільки Бог може зарадити моїй скорботі, тільки він може позбавити і спасти мою душу. Покаяння це передумсім і найбільше – це відчадушне благання цього божественного порятунку. Прокимен цей повторюється декілька разів і ось піст настає. Світлі облачення зміняються темними, пісними, гаситься яскраве світло. І потім вперше читається велкопостна молитва Ефрема Сиріна з земними поклонами. В кінці служби молільники підходять до священика, прохаючи прощення. А потім просять прощення в одне одного. Але в часи, коли відбувається цей чин прощення, через те що піст починається саме цим актом любові, єднання та бтатерства, хор спває великодні піснеспіви.

Перед нами простирається сорокадений шлях через пустелю посту. Та в кінці його вже промниться світла Великодня. Світла Царства Христова.