Піп & People с Александром Дедюхиным Выпуск 7 декабря

Слава Ісусу Христу, парафіяни. Це програма «Піп та піпл» і я її ведучий, протоієрей Олександр Дедюхін із Полтави.

Вчора ми святкували зовсім не церковне свято, але дуже-дуже важливе для нас. Це День української армії. І якщо ми порівняємо з тією армією, що в нас була, — дивним чином на наших очах армія не тільки відродилася, а стала, мабуть, єдиною силовою структурою в Україні, за яку не соромно нам. Тому вітаю всіх наших бійців, всіх наших командирів. І армія наша – це не тільки чоловіки, це жінки, які перебуваючи на передовій, перебуваючи і в інших місцях, відновлюють гармонію нашого життя. Наша армія – не просто якісь люди, війська, а це – обличчя. У кожного нашого обличчя є своя доля, безумовно. І вітаю їх, бажаю їм натхнення, безумовно всім нам перемоги, бо армія це частина нас, мабуть, найкраща частина. З таких особистих вражень, як я сприймаю українського солдата.

Український солдат – це такий собі куркуль, у дуже гарному сенсі цього слова. Куркуль, який воює не просто для того щоб повоювати, як деякі найманці або інші не дуже гарні особистості . Куркуль воює, щоби це життя, життя його дітей, його внуків стало кращим. І іноді дивним чином, коли стикаєшся з людьми, в яких семеро дітей, а він іде на фронт, і каже: я розумію, що якщо я їх не захищу, то ніхто їх не захистить. І дуже гарне порівняння — чим відрізняться російський солдат від українського. Російський може три дні не їсти, спати на голій землі, мокнути під дощем, але в нього все-одно залишаться сили, щоб похоронити своїх павших товаришів. А український солдат з нічого зробить теплу землянку з вай-фаєм, зробить борщ, салатик, все там облаштує, і в нього все-одно залишаться сили, щоб хоронити павших товаришів російського солдата.

Отже, вітаю нашу армію, і нехай всі наші вороги згинуть – за вашою допомогою, за нашими молитвами і за Божою допомогою. Вітаю вас!

Сьогодні ще одне свято, яке теж я не можу оминути, яке шанується в Україні – свято Великомучениці Катерини, день її пам’яті. По-перше, вітаю всіх Катерин, нехай Боже благословення прибуває на всіх вас. і трошечки розповім про святу великомученицю Катерину. Вона жила в Александрії – і тоді це був Єгипет, і зараз це Єгипет. Вона була дуже вродливою і вченою жінкою, багатою. Краса, вченість, слава, багатство приваблювали до неї багатьох залицяльників . Але вона всіх вважала недостойними себе. Бо вона була розумніша всіх женихів і вважала, що нема в цьому світі достойного її. І одного разу й зустрівся монах. І цей монах розповів їй про Христа. Він розповів, що є Небесний жених Христос, до якого повинна полум’яніти душа, що шукає істини і відкидає всі примари світу цього тимчасового. Коли прощався, цей монах вручив святій Катерині ікону Богоматері з немовлям Христом. Усю ніч вона молилась перед цією іконою, але Ісус Христос відвертав від неї свій лик. Вона знову звернулась до старця, і той порадив їй зберігати чистоту. Взагалі, «Катерина» в перекладі з грецької означає «чиста». І він охрестив святу. Після хрещення до неї явилася Богоматір з немовлям. Як і Господь з ікони благісно глянув на Катерину і простягнув їй перстень — в ознаменування духовних заручин. В ці дні в Александрії відбувались бурхливі язичницькі гульбища, на які прибув сам римський імператор Максиміліан . В жертву язичницьким богам приносили не тільки тварин але і сповідників християнства. І от свята Катерина, користуючись своїм знатним походженням, звернулася до імператора, заступаючись за християн. Щоб переконати знатну римлянку та інших християн, імператор наказав скликати 50 найдосвідченіших мужів імперії. Свята відвертістю своїх переконань навернула їх у християнство, вона доводила вищість християнства над язичницькими віруваннями. Всі вчені були страчені імператором і також була страчена і Катерина. І останні її слова, згідно святого подання, були такі: «Господи Ісусе Христе, Боже мій! Дякую Тобі за те, що Ти поставив на камені терпіння ноги мої і направив стопи мої! Поглянь з висоти Твоєї, Господи, на цих людей, що тут стоять і настанови їх світлом Твого пізнання. І прохання тих, хто буде призивати ім’я Твоє через мене, сповни на користь, щоб усіма оспівувалась велич Твоя на віки-віків, амінь!»

Ось, згадуючи мученицю, ми не повинні сумувати про те що так от її мученицька кончина здавалося б, такий кінець цього життя. Але мученицька кончина – це входження до Царства небесного, вона вільно обрала цей вихід до Царства небесного, до Небесного жениха. І нехай же за молитвою святої великомучениці Катерини, Боже благословення перебуває на всіх вас. Ще раз вітаю вас з цими чудовими святами, хай Господь благословить всіх вас. З вами був протоієрей Олександр Дедюхін з Полтави. Шануймося.