Коментарі: Руслан Горовий Про пожежу в зоні відчуження

Часткова розшифровка коментаря. Повна версія в аудіо форматі нижче

– Нашим слухачам дуже хотілось би дізнатись від очевидця, що зараз відбувається із пожежею у Чорнобильській зоні…

– З самого початку, я не пожежник, я не маю постійного допуску в Зону і наразі в мене немає перепустки, щоб туди потрапити. Там просто працюють мої родичі, мої друзі. Так сталося, що я до Зони причетний вже багато років, їжджу туди кілька разів на рік, однак зараз перепустки в мене немає і навряд чи після того, що зараз відбувається мені її дадуть найближчим часом. Сталося так, що я дізнався про пожежі, але самі пожежі – явище навесні перманентне в Чорнобильській зоні. Так чи інакше Зона велика, людей там не так багато, а значить ймовірність того, що піде полум’я і при цьому пошириться – дуже велика. Однак, цього разу додається карантин і дуже незрозуміла ситуація: таке враження, що хтось щось підпалює. Я, звісно, не поліцейський, і вони мають дати правову оцінку, але займання стаються у кількох місцях, деяких місцях повторно. Хоча, люди які працювали на місці, казали, що не могли не до гасити, бо вкладалися по повній. В результаті, як у нас завжди буває, я так думаю, що гадали, що впораються своїми силами. Ситуація вийшла з під контролю на якомусь етапі. Довелося залучати з областей підмогу, а це все навантаження на інфраструктуру: не розраховано, щоб люди десь спали, щось їли. Поки ці всі питання керівництво по троху утрясає, час йде. Паралельно з’являються фотографії, де пожежники сплять прямо на землі, люди починають панікувати, з’являються хайпарі, які розказують, що скоро в нас вибухне станція або вогонь дістанеться до сховища радіоактивних відходів. Хоча такої загрози в принципі не існує. Всі будівлі зроблені так, що стосується станції, що там можна з пушки гатить. Однак, народ не розуміє, народ не бачить відповідної правдивої інформації від влади, а значить не вірить нікому. Таким чином і починається: десь паніка, десь хайп, десь ще щось. Відсутність комунікації і все. Для того, щоб все це пройшло нормально достатньо було зробити якийсь пункт прийому допомоги від людей. Наприклад, в Дитятках посадити двох людей, щоб ті все приймали, потім дивились, що потрібно і роздавали всередині Зони. Тоді люди б себе відчували причетними і владі б не заважали робити свою роботу, а так виходить, що керівництво Зони відчуження прийняло дуже дурацьку позицію, як на мене. «Нам нічого не потрібно, у нас все є». Насправді, я ж кажу, з’являються потреби і ми отримуємо отакий дурдом, який ми маємо. Що там відбувається зараз… Я читаю з одного боку в новинах, що там все загасили, з іншого боку я знаю, що пожежники й досі працюють, як вони тепер сміються, самі кажуть: «На незначних осередках займань». Це ще раз підкреслює, що у нас у країні відсутність комунікацій, а найменший начальник хоче, щоб його похвалив найбільший, а значить він буде казати, що в нього все добре. Оце й відбувається на даному етапі, наскільки я розумію.