Блуждающий Блогер: Альберт Цукренко Про музику та карго культ

Written by on 29.04.2020

Можна не знати що це за гурт такий – Хамерман Знищує Віруси, але дуже складно їх раз побачивши забути ) Про музику, що не схожа на більшість, радіо БлогерФМ говорить із Альбертом Цукренко, фронтменом ХЗВ

Блуждающий Блогер Альберт Цукренко Про музику та карго культ

Якщо зараз як працює андеграунд досить зрозуміло: будь-хто може завантажити свою пісню на SoundCloud чи кліп на YouTube…

І нічого не відбудеться… (сміється)

Так, і, власне, андеграунд виконавці ідентифікуються за кількістю переглядів чи прослуховувань, а як андеграунд працював наприкінці дев’яностих, на початку нульових, коли ви починали?

Так, ми починали в 1997-му році. Як працював… По-перше, тоді були конкурси, тобто фестивалі конкурсного формату. Наприклад, «Червона рута». Це була реальна можливість показати себе якійсь більш-менш широкій аудиторії, бо на конкурсні концерти і на гала-концерти приходила досить широка аудиторія. Це відбувалось зазвичай в різних містах. Реально був дуже серйозний «двіж» в кожному місті. От у «Червоної рути» були відбіркові з усіх областей і всі, хто хоч якось хотіли себе показати – у тих відбіркових брали участь. Тобто, вже така можливість була. Воно, звісно, не до чого не вело толком для більшості, навіть для переможців. Однак, я думаю, що завдяки «Червоній руті» про нас хоча б хтось дізнався.

Дізнався журнал «Наш», був такий в Дніпрі, й досі з’являються в YouTubeлюди, які пишуть: «Я вас в Запоріжжі в 2000-му році бачив. Ви мені тоді розірвали мозок. Я за вами слідкую». Тобто, така перша аудиторія, не рахуючи сумчан, наших друзів і фанатів, які були ще там на самому початку. Які ще були можливості? Була така «MoonRecords», на яку потрапляли андеграунді гурти, в тому числі навіть дуже дивні. Звісно, це знову ж таки не давало нічого в кар’єрному плані для більшості з них, але, принаймні, якісь диваки з різних міст країни могли дізнатись про існування одне одного завдяки цим касетам, а пізніше CD. Ще була молодіжна преса: «ХЗМ», той же «Наш». Вони про все це писали. Були можливості десь виступати. Взагалі, все тоді трималося на wordofmouth, тобто з уст в уста передавалось це все. Таким чином функціонер якоїсь студії чи голова IT-компанії міг побачити нас десь, його «прорубило», він організовував свій концерт і запросив нас. Якось так.

Patreon проекту
Підтримати проект

Дуже часто у всіх, хто якось пов’язаний з музикою, запитують: що потрібно зробити, щоб українська музика прогресувала. Це питання ми чуємо роками. Я ж хочу запитати ось що: українська музика взагалі прогресує? Можна побачити якусь позитивну тенденцію оглядаючись на минулі 10 років?

Вона прогресує в плані технічної якості. Це досить зрозуміло, бо зараз тобі легше робити технічно якісну музику. Однак, я не сказав би, що вона прогресує в плані ідей. Тобто, в українській музиці завжди є цікаві явища, вони завжди були. Я б не сказав, що їх стало більше. Більша частина – це такий карго-культ європейської та американської музики. Спроби здивувати світ тим, що він вже тисячу разів чув. Мені здається, що зараз мало локалізованих проектів, які б працювали саме з локальною тематикою. В цьому успіх, наприклад, такого проекту як AlyonaAlyona. Вона пише про себе та про те, що всім зрозуміло. Це не відірвано від реальності. Більша частина української інді-поп музики передає такий меседж: «Ми громадяни миру і взагалі хочемо забути, що в Україні народились». Це зрозуміле прагнення, але яка може бути аудиторія у таких проектів? Звичайно маленька. Це мені здається справедливим.


Current track

Title

Artist

Background
LIVE STUDIO