Блуждающий Блогер: Григорій Бакланов про зйомки серіалу, про акторство та майбутнє

Written by on 13.04.2020

“Спіймати Кайдаша” – про цей серіал в фейсбуці не говорив тільки лінивий. А нас зацікавив не тільки серіал, а й актор, який зіграв одну із головних ролей – Лавріна – Григорій Бакланов. Тож зараз і поговоримо

Блуждающий Блогер Григорій Бакланов

Ви пішли на кастинг самі чи Вас особисто запросили та як взагалі для Вас розпочалася історія із «Спіймати Кайдаша»?

З першу подзвонили і запросили на кастинг. Я пішов і спочатку пробувався один, без партнера. Були помічник режисера, сам режисер Олександр Тименко і кастинг директор Оля Кліменко. Потім мене покликали на других етап. Вже була Наталка Ворожбіт, з нею я там познайомився і решта також були. Там я вже пробувався із Тарасом Цимбалюком, брали сцену із братом, навіть напевно дві. Також був, здається, третій етап на інший день і це вже була сцена з Мелашкою. Тоді після цих етапів мені вже подзвонили і сказали, що затвердили.

Дуже хочу поставити питання про суржик. Я під час перегляду одразу помітив наскільки органічно герої спілкуються «суржиком». Чи були для цього якісь підготування?

Ми ж все ж таки виросли у тому середовищу, де «суржик» в основному і звучить. Ми не росли в таких суто акторських сім’ях. Я, наприклад, не зростав у тому середовищі де всі тільки чистою українською або чистою російською розмовляють. Звичайно ми всі чули це на вулиці, тим паче коли їздили до родичів у села. Здебільшого під час навчання, особливо в університеті я став слухати цей «суржик». Коли ми робили певні вправи, коли слухали когось і намагались відтворювати це у шоу-пробах чи етюдах. Тому не скажу, що ми займались вивченням «суржика» для «Спіймати Кайдаша». Ми якось це згадували, додавали своє і Наталка перед початком зйомок навіть казала: «Якщо вам щось хочеться додавати свого, я буду на майданчику завжди, буду вас спрямовувати, а ви пропонуйте, завжди пропонуйте, що вам хочеться зробити». Ось так, у такому консенсусі ми і робили все.

Чи були якісь інші спеціальні підготування до зйомок чи ні?

Не можу сказати, мабуть що ні. Мабуть все ми вже на зйомках робили. З’являлись нові перешкоди на знімальному майданчику. Ми не завжди могли кудись далеко проїхати, бо там були якісь великі калюжі після дощу, доводилось щось вигадувати. Одного разу спеціально потрібно було купатись в озері, щоб знайти підходящий ракурс, але підготування заздалегідь – мабуть ні. В нас не було якихось напружених бойових сцен чи сцен на конях, тому основна робота проводилася вдома.

Сцена з першої серії, де «Волга» їде без водія – знята з першого дублю?

Ні, не з першого. Ми її навіть два дні знімали. Це потрібно було робити у різних частинах села, де ми бігали спочатку з гори її спускали, потім як ми бігали вже по дорозі, потім як вона в’їжджала в паркан і це було не один раз. Я не пам’ятаю скільки дублів минуло, але кожного разу «Волга» в’їжджала, цей паркан валився, потім відганяли цю «Волгу», знову ставили паркан і так було дуже багато разів. На це ми витратили день, по суті.

Аби заспокоїти слухачів або, можливо, навіть мене… Ви два дні знімали, хіба там за кермом «Волги» не було якоїсь людини?

Ні, звичайно була. Ми не настільки скажені, щоб просто пускати машину. Звичайно була професійна людина, яка вже я навіть не знаю скільки цим займається. Сама людина, це був чоловік, який дуже давно займається каскадерством саме з машинами. Його одягнули у костюм автомобільного сидіння і він коли вийшов – був схожий на спанчбоба. У нього такі дірки були у підголовнику і ми навіть спочатку не могли зрозуміти, що це ходить таке. Він сидів у машині, його не було видно. Коли машина повинна була швидко їхати, спускатися з гори – він лежачі десь у машині і дивлячись у дзеркало розумів куди йому прямувати, і оце ми бігали за ним. Я такого професіонала вперше бачив.

Як змінилось Ваше професійне життя після «Спіймати Кайдаша» та чи змінилось взагалі?

Ми всі отримали дуже багато відгуків не тільки від глядачів, а саме від колег. Схвальних відгуків. В цілому за роботу і за весь матеріал. Цікаве було те, що і актори, і режисери, і не тільки – усі пишуть: «О, нарешті. Щось таке круте, живе, справжнє, про нас сталося. Не скажеш навіть, що це серіал, нібито, який ми звикли дивитися по нашому телебаченню».

На скільки я розумію, у першу чергу ви актор театру. Як працює цей механізм поєднання театральної справи із кіно? Що йде у жертву?

Дуже просто. Театр – твоя основна робота, ти там виконуєш свої основні обов’язки. Коли тебе запрошують зніматись у кіно ти вже йдеш і домовляєшся із керівником театру, з режисером вистави, яку ви зараз репетируєте. Власне, вирішуєш у які часи, дні ти маєш змогу ходити на зйомки. Це якщо зовнішньо. Якщо внутрішньо, то теж є своя складність. Наприклад, ти занурився у якусь роботу, певну виставу ти зараз проробляєш, ти у цьому матеріалі, і це може або добре, або навпаки погано впливати на твою роботу у кіно. У мене такий випадок був із фільмом «Пекельна хоругва». Ми якраз працювали над виставою про Володимира Висоцького. Дуже цікавий був досвід для мене, тому що те, що ми робили з Висоцьким – воно якраз допомагало мені для ролі такого впевненого і абсолютно безстрашного козака. Якось ось ці моральні принципи, канони, за якими жили люди, які оточували Висоцького та він сам у першу чергу, вони мені допомогли в роботі.

Актор на карантині. Як це працює? Чи продовжуються якісь зйомки у кіно та чим ви взагалі займаєтесь?

Ні, на жаль все зупинилось, тому що карантин – це дуже важливо і неможливо себе та усіх оточуючих підставляти під загрозу. Зйомки повинні продовжитись після карантину, як і театр. Однак, коли він закінчиться ми не знаємо і з цього приводу дуже сумуєш без роботи, але водночас є речі, які хотілось подивитися. Наприклад, старі вистави чи нові, що зараз, завдяки всьому світу, можна знати в Інтернеті. Багато чого є робити. У кожного є свої справи, які накопичувалися, які не встигав зробити, а тут така можливість. Тому не шкодую.

А як ви вважаєте, чи одразу повернуться глядачі до театру після закінчення карантину чи це буде якось поступово?

Я гадаю, що одразу не буде бажання піти до театру, там все ж таке велике скупчення людей і якийсь страх повинен бути, мабуть. Дивлячись з того, що вже відбувається, наприклад, в Азії, де людям почали дозволяти виходити на вулицю, я бачу, що людям ще трошки моторошно, і я розумію, що мабуть так буде і у нас. Однак, є ймовірність того, що в принципі театральний сезон закінчиться, коли ми вийдемо з карантину, тому побачимо.

«Спіймати Кайдаша» – це доказ того, що український кінематограф може робити добре. Однак, особисто я бачу тенденцію, що раз на рік виходить щось справді круте, саме як «Спіймати Кайдаша» і ми всі кажемо, що «український кінематограф встає з колін»,  а потім на рік забуваємо. Потім виходить щось нове круте і ми повторюємо теж саме. Чи можемо ми нарешті зробити «конвеєр» гарного продукту, особливо в умовах зменшення державного фінансування?

Я гадаю, що можливо все. Тому що ми знімали «Спіймати Кайдаша» за правилами звичайного серіалу, які по суті поставлені на «конвеєр». Маленький бюджет, великий хронометраж, який потрібно було знімати за день. Власне, цей матеріал розрахований на інші принципи зйомки, але якось так склалося, що всі були на своїх місцях. Була неймовірно крутезна команда. Наталка Ворожбіт – центр цього всесвіту, Олександр Тименко – режисер, Анатолій Сахно – оператор. Вони всі опинились в одному потрібному місці й не тільки вони. І продюсери, і взагалі вся-вся команда. Від першої до останньої хвилини. Я вважаю, що це не єдиний такий випадок у нашому кіно, бо ми ж бачимо що вони є. Вони все частіше з’являються. Чому забуваються? Напевно, це нормально для людей. Ми швидко забуваємо якісь перемоги, якісь круті звершення. Подивилися кіно, походили десь тиждень кажучи, що круто вийшло і забули. Це нормально. Ми самі часто перемикаємо свою увагу на інші речі, але знаючи скільки робіт з’являється якісних, я думаю, що це класна тенденція і ми рухаємося у дуже крутому напрямку.

Patreon проекту тут www.patreon.com/BlogerFM
Підтримати проект тут 
bloger.fm/zviti/pidtrymaty-nas/

Довідка:

Бакланов Григорій Ігорович – український театральний і кіноактор.

Народився 31 серпня 1994 року в Одесі. Закінчив дитячу театральну школу (Одеса).

У 2016 році закінчив КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого (курс Ю.Ф. Висоцького).

У 2014-2016 рр. – актор Київського театру юного глядача (ТЮГ) на Липках.

У 2014-2015 рр. – актор Київського театру Драми і Комедії на Лівому березі.

З 2016 року – актор Нового театру на Печерську (Київ).

У 2019 зіграв роль Семена у фільмі Пекельна Хоругва.

У 2020 зіграв роль Лавріна у серіалі Спіймати Кайдаша.

Призи та нагороди

Лауреат премії за «Кращу акторську гру» – The 4th GATS International Theatre Festival in Beijing, 2015 (спектаклі «Ромео і Джульєтта», «Забава»)


Current track

Title

Artist

Background
LIVE STUDIO